До фіналу розіграшу другого за рангом трофею серед любительських колективів — Кубка України — вийшли найкращі з найкращих на сьогодні команд: молода, амбітна "Галичина" (Львів) та "Ірпінь" (Гореничі), яка прославилась наявністю у своїх лавах надзвичайно досвідчених, за вітчизняними мірками, гравців.

Вибір місця проведення домашньої зустрічі для львівської "Галичини" — Кам'янка-Бузька — не випадковий, оскільки команда сформована з гравців, які виступали, до того, за місцеві "Карпати". Та й керівництво обох клубів у гарних стосунках, і "Карпати" люб'язно надають своїм колегам для матчів такого рангу домашню арену. А що в "Галичини" кістяк команди складають екс-карпатівці, то для них Кам'янка-Бузька, - як рідна. До того ж, щодо вболівальницьких апетитів районний центр — кращий варіант, аніж розбещений футболом (у хорошому сенсі) Львів.

Поле арени "Над Бугом" хоч і середньої якості, проте сам стадіон виглядає дуже зручним: є головний корпус з роздягальнями, суддівською кімнатою, радіоцентром, а трибуни повністю обладнані індивідуальними пла-стиковими сидіннями. А у нас, у професіональному футбольному господарстві, ще можна зустріти на стадіонах дерев'яні лавки...

Свідченням важливості матчу для обох команд є хоча б той факт, що стадіон "Над Бугом" був заповнений вщент, на матчі ж, окрім керівництва клубів "Галичина" та місцевих "Карпат", було присутнє ще й керівництво місцевої райдержадміні-страції. Примітне, що на аматорському рівні команда гостей "Ірпінь" надзвичайно серйозно поставилася до питання підтримки вболівальниками рідної команди: на стадіоні два сектори були за фанатами "Ірпеня". Клуб організував транспорт для виїзду. А це все-таки пів-України відстані. Це ще один факт, який додає честі командам щодо серйозності у підході до такої справи, як футбол. Не в кожній команді другої, а то й першої ліг зустрінеш таку увагу до своїх уболівальників.

Матч як розпочався, так і пройшов за ігрової та територіальної переваги молодшої і менш досвідченої команди "Галичини". З перших хвилин господарі націлилися на ворота суперника і вже до кінця матчу цілі не змінювали. За весь поєдинок три "мертвих" моменти господарі мали точно і рахунок на табло мав би бути 2:0 чи 3:0. А, крім того, була ще купа моментів, наближених до гольо-вих. Іноді через злагоджені дії оборони ірпінців, а більше через невезіння, місцеві глядачі так і не побачили таких потрібних і таких жаданих голів. Забігаючи наперед, відзначу, що кінцевий рахунок для гостей — навіть дуже прийнятний. Такі "зубри" вітчизняного футболу, як Дмитрулін, Косовський, Цихмейструк, Нагорняк та інші — усі вони справжні майстри м'яча, і навички грати у футбол нікуди у них не поділися. Гравці й демонстрували блискучу техніку. А ось у швидкостях молодим візаві програвали однозначно, а тому львівські футболісти швидко переходили центр поля і чергували то ривки у ближній бій із захистом та воротарем, то обстріл із дальньої дистанції. Юрій Михальчук, Григорій Фамуляк, Роман Личак упродовж усього матчу не давали спокою ані Андрію Ковтуну, ані Анатолію Безсмертному, який керував оборонною лінією ірпінців. Одним із небагатьох у складі гостей, хто закручував постійно коловерті у штрафному майданчику львів'ян, став Сергій Коновалов (той самий, відомий за виступами за "Динамо", "Арсенал", національну збірну України). І в дриблінг чудово йшов, і ударів по воротах намагався завдати якомога більше, і штрафних та пенальті частенько просив (теж, у принципі, елемент боротьби). Одним словом, був чи не найпродуктивнішим гравцем своєї команди. Ось лише партнери по команді здебільшого перебували на своїй половині поля, приділяючи увагу захисту, часом і не думаючи про наступ. Прикро, як для вболівальників "зірок" українського футболу, але мастита команда у першому таймі завдала ударів по воротах аж... один раз. Зробив це Сергій Коновалов — м'яч пройшов повз праву хрестовину.

Другий тайм за змістом мало чим відрізнявся від першого. Лише помінялися ворота. Ініціативою знову володіли господарі. Часом відверто не щастило: то удар із трьох метрів перед порожніми воротами був вище рамки, то м'яч, оминувши голкіпера вже котився у ворота, але пройшов повз них. Лише у другій половині другого тайму гості нагадали, що є ще порох у порохівницях, і провели відрізок часу аж до фінішу на рівних. Ще й потурбували кілька разів голкіпера львів'ян Назара Литвина.

Та до кінця матчу на табло так і залишилися нулі.

Поєдинок залишив багато питань до обох команд. До господарів — стосовно реалізації гольо-вих моментів. До гостей — стосовно створення атак. Львівський штурм ірпінці, можна сказати, витримали.

Олексій КОМАРОВСЬКИЙ,

спеціальний кореспондент