Динамічний фінал. "Хілд-Любомир" був рейтинговим лідером цьогорічного
турніру. Проте фаворитом фіналу вважався студентський клуб з Ірпеня. На
боці податківців був не лише статус господаря поля, а й більш яскравий
футбол, що його
команда Володимира Смовжа продемонструвала в групових перегонах.Опоненти й справді виявилися гідними
фіналу: протистояння приблизно рівних за силами суперників було і
динамічним, і важко прогнозованим. Однак старші за віком і досвідченіші
за турнірним стажем хлопці з райцентру, значно підсилені кадрово під
час зимового міжсезоння, були ближчими до перемоги і таки довели справу
до логічного завершення. Переможний гол уже на 31-й хвилині провів
старожил колективу Валерій Бойко. "Ставищенський футбол ще ніколи не
тріумфував на такому рівні — принаймні для нашої команди це взагалі
перший в історії кубок, тому й радість насправді велика, — наголосив
фундатор і президент "Хілда-Любомира" Леонід Джужик. — Однак успіх у
традиційному зимовому турнірі ми вважаємо віхою на шляху до найвищих
футбольних вершин — і тільки. Бо працюємо задля того, щоб юнаки
Ставищенського району поступово ставали провідними гравцями не лише в
"Хілді-Любомирі", а й в усій Київщині. Це наша спортивна і соціальна
мета".
Бронзовий фініш. Матч за третє місце звів юнаків Боярки, вихованих
авторитетним фахівцем Василем Наумчуком, і досвідчену київську команду
"Місто Світла". Попри те, що "Зеніт" грав без основного стрільця
Рудюка, зате з кількома підлітками на стрижневих позиціях, ігрова
перевага наших земляків була беззаперечною. Микола Немержицький обернув
її на гол уже на третій хвилині. А на стартових секундах другого тайму
Расім Фазилов подвоїв результат. Остаточний рахунок — 3:1, і "Зеніт",
який лише торік підготував для професіональних команд України п'ять
кваліфікованих майстрів, повіз до Боярки диплом за третє місце та
бронзові нагороди. До речі, допомагає Наумчуку відомий за виступами в
юніорській союзній збірній, а також у лігових командах Білої Церкви,
Бородянки, Вінниці та Миколаєва Юрій Миколаєнко. Тим часом у Боярці,
яку юні зенітівці популяризували впродовж останніх років насправді
широко та відчутно, команда може залишитися без господаря. Це й справді
хвилює футбольну громадськість області. Однак місцева та спортивна
влада на поміч поки що не поспішають.
Третій зайвий. Групові перегони, що тривали в Ірпені та Козині (княжичі
свої матчі проводили під дахом сучасного манежу, що в Щасливому), були
однаковою мірою цікавими, але неоднозначними за сценарієм турнірної
боротьби. Якщо в Ірпені вищість студентів і "Зеніта" сумніву не
викликала взагалі, то в Козині три команди фінішували з однаковою
кількістю очок. Більше того: абсолютно рівними виявилися й показники в
особистих зустрічах між ними. Довелося рахувати всі голи, і саме за цим
регламентним пунктом третім зайвим став обухівський клуб, якому я
поспішив "видати" перепустку до напівфіналу в своїй попередній
публікації. Це зайвий приклад того, що футбол і справді
непередбачуваний… На церемонії закриття змагань, що пройшла в Ірпені,
лауреатів привітали син Віталія Голубєва — Олег, ветерани київського
"Динамо" Олександр Щанов і Віктор Гороза, президент Професіональної
футбольної ліги України Святослав Сирота і голова Київської обласної
федерації футболу Олександр Тютюн. Спеціальний приз імені Голубєва —
найкращому захисникові турніру — отримав Олександр Луговик з
"Податкового університету".
Мій профіль
