Багато хто вважає, що жінка і футбол – це дві різні речі. Мовляв, жінкам місце деінде тільки не у футболі. Та все ж, це твердження не вірне. І я вам це доведу. Причому зроблю це не на прикладі жіночої збірної України, яка виборола путівку до фінального етапу жіночого Євро-2009. Ходити далеко не потрібно, приклад того, що жінка і футбол – одне ціле, мешкає у Василькові. Мова йде про тренера міської ДЮСШ Тетяну Станіславівну Гусакову. Щоб не бути голослівним, додам, ця спортсменка, свого часу, викликалася до Національної жіночої збірної, і неодноразово підіймалася на найвищий щабель всеукраїнських жіночих футбольних змагань. Про те, як розпочинався її зірковий шлях, розповідає Тетяна Гусакова.

Візитівка Народилась 24 жовтня 1970 року у Василькові. Футболом почала займатися 1987 року в «Арені» (Київ). Майстер спорту. Тренер Васильківської міської ДЮСШ з 2003 року. Як футболістка виступала за такі клуби: «Арена» (Київ), «РАФ» (Рига, Латвія), «Металург» (Макіївка), «Аміна» (Київ), «Дончанка» (Донецьк), «Легенда» (Чернігів).

– Спершу я займалася легкою атлетикою. Склалося так, що футболу на той час не було, а коли він відродився, це сталося в 1987 році, я відразу почала ним займатися цим ігровим видом спорту. Футбол мені дуже подобався.
  – За які команди Ви грали на професійному рівні?
– З 1987 по 1993 рр. виступала за Київську «Арену», коли команда розпалася, я перебралася до «РАФу» (Рига, Латвія), де провела три місяці. Наступною моєю командою був «Металург» (Макіївка). Потім знову повернулася до Києва, де грала за «Аміну». Після неї виступала за «Дончанку» (Донецьк), а закінчила виступи на професійній арені будучи футболісткою чернігівської «Легенди» в 2002 році.
  – Які вершини підкорювали з цими командами ?
– Чемпіонкою СРСР я не була. З трьома командами «Ареною», «Аміною» і «Легендою» ставала чемпіонкою України. Двічі в складі «Арени» займала четверте місце першості СРСР. Також грала за збірну України, але та збірна, такими успіхами, як нинішня похвалитися не могла.
  – Як ви стали тренером ДЮСШ ?
– На той час я вже повісила бутси на цвях. І якось випадково зустріла тодішнього директора спортивної школи М.О. Пряшнекова. Він мені запропонував роботу в ДЮСШ, на що я погодилась. Ось так я стала тренером. Моя робота мені дуже подобається.
  – Ви вчилися на тренера ?
– На превеликий жаль я закінчувала не Університет фізичного виховання, а – хімічний факультет Університету ім. Шевченка.
– Скільки дітей, і якого віку у Вас тренуються ?
– Я веду чотири групи – усього 60 дітей. Найстарший хлопчик 1991 р.н., а найменший 2002 р.н.
  – Що вигравали в якості тренера ?
– Нещодавно ми виграли турнір до Дня захисту дітей в смт Глеваха, зайняли другі місця на турнірі в Обухові, і Українці.
  – Ви ж їздили і закордон….
– Закордоном ми не перемагали… Ми були у Словаччині і Угорщині. На турнірі в Словаччині серед двадцяти команд ми стали дев’ятими, а в Угорщині серед шістнадцяти команд ми фінішували на восьмому місці.
  – Як ,очолювана Вами, ДЮСШ виступає в першості Київщини ?
– В нашій групі десять команд, ми йдемо на четвертому місці.
  – У вас, якщо я не помиляюсь, дуже сильна група в турнірі ?
– … в одній групі з нами грають команди Фастова, Бородянка, Буча. На першому місці, якщо я не помиляюсь, дуже сильний колектив Бучі, слідом Макарів, а потім вже ми.
  – Які цілі переслідуєте в цих змаганнях ?
– Моє завдання – залишитися в четвірці. В призери, ми навряд чи потрапимо, але будемо старатися.
  – Чим захоплюєтесь окрім футболу ?
– Мені подобається розгадувати кросворди, дивитися пізнавальні передачі «Що ? Де ? Коли ?», «Брейн-Ринг» і звичайно – спортивні, люблю читати книги.