Перед вильотом Українська дружина відвідала стадіон «Динамо» мені В.В. Лобановського де біля пам'ятника великого маестро попросила символічно допомоги. Після чого відправилася до Борисполя.
Нагадуємо що збірна України 7 по 14 червня буде змагатися за Кубок Світу з пляжного футболу ФІФА – 2009.
Збірна України відправилася у такому складі:
1. Олександр Пилипенко (Майдшер Київ)
2. Євген Варениця, (Майдшер Київ)
3. Сергій Боженко,(Нова Ера Київ)
4. Юрій Головін,(БРР Київ)
5. Андрій Євдокимов,(БРР Київ)
6. Віталій Арановський,(Метробуд Київ)
7. Віктор Бакуменко,(БРР Київ)
8. Олександр Корнійчук,(Нова Ера Київ)
9. Олег Войников (Маріон Одеса)
10. Пачев Роман (Старт Іллічівськ)
11. Лисенко Владислав (Нова Ера Київ)
12. Сидоренко Віталій (БРР Київ)
Головний тренер Кучеренко Сергій, помічник тренера Дмитренко Петро та лікар команди Марчук Олександр.
Збірна України
АМБІЦІЇ Є – БУДУТЬ І ПЕРЕМОГИ
Свій дебютний матч збірна України провела 29 липня 2003 року, в рамках турніру «Мундіаліто» в Португалії поступившись чемпіонам світу – бразильцям (2:5). Втім, незважаючи на глевкість першого млинця, новачки міжнародної арени не опустили рук. Уже за рік підопічні Віктора Мороза й Володимира Залойла впевнено виграли відбірний турнір європейської першості-2004 на іспанській Майорці, а у завершальному раунді, в Монако, сенсаційно посіли третє місце, з однаковим рахунком – 5:3 – обігравши віце-чемпіона світу Іспанію та не менш авторитетну Італію й завоювавши путівку на фінальні змагання чемпіонату світу!
Дебют на найвищому рівні залишив неоднозначні враження: у стартовому матчі – розгром суперників із ПАР (8:1), у наступному – дошкульна поразка від уругвайців (5:6), і чвертьфінальна невдача в грі проти Португалії, майбутнього срібного призера першості. Втім, і місце серед восьми найсильніших збірних планети для країни, що культивувала пляжний футбол тільки два роки, можна було вважати успіхом.
Але найбільш сенсаційного результату наша національна команда досягла у травні 2007 року, перемігши в розіграші Кубку Європи в іспанській Таррагоні. Підопічні Віталія Шишова послідовно розправилися з італійцями (4:3), швейцарцями (6:5) та французами (3:0). Після того тріумфу «синьо-жовті» з міцного середнячка перетворилися на команду, що входить до континентальної еліти.
Тим гірше було розчарування від наступних невдалих виступів у відбірних змаганнях світових першостей. 2006-го року, ведучи в рахунку за 21 секунду до завершення поєдинку з поляками, наші земляки пропустили фатальний гол, а в овертаймі – ще один, не потрапивши до півфіналу. А наступного сезону, вирішивши пробиватися до світового фіналу крізь турнір «Останній шанс», українці поступилися команді Швейцарії, яка через травми й дискваліфікації грала практично половиною складу.
Нарешті, навесні 2008 року підопічні Віталія Шишова віддали путівку до півфіналу кваліфікації (і, отже, до фінального турніру, що вперше проходив поза межами Бразилії – в Марселі) італійцям. Після першої 12-хвилинки «синьо-жовті» вели в рахунку – 3:1 – і, здавалося, впевнено контролювали перебіг подій. Однак фінальний результат вийшов просто приголомшливим – 8:3 на користь Скуадри Адзурри. Той факт, що за кілька місяців апеннінці стануть віце-чемпіонами планети, нас мало втішає.
Втім, за словами президента Асоціації пляжного футболу України Сергія Харченка, наразі перед нашою національною збірною ставляться тільки найвищі завдання: «За своїм потенціалом, зважаючи на ставлення до пляжного футболу в країні, збірна України може й повинна бути найкращою в світі».
|