 14 жовтня, на Покрову, перестало битися благородне серце Віктора Степановича Жиліна – патріарха українського футболу, майстра спорту, заслуженого тренера України, а також почесного громадянина Бородянки, який майже тридцять років свого життя присвятив нашому селищу.
Уродженець російського міста Таганрога, Віктор Степанович, перш, ніж потрапити до бородянського райцентру, об’їхав трохи не всю європейську частину СРСР: він був блискучим футболістом у Ростові на-Дону, Курську, Воронежі, Ризі, у ленінградському «Зеніті», київському «Динамо», а пізніше прославився талановитим тренером у Вінниці, Харкові, Житомирі, Одесі, Запоріжжі, Кіровограді, Івано-Франківську, Черкасах, Кривому Розі.
Справжній тренерський подвиг Віктор Жилін вчинив і в Бородянці, привівши місцеву футбольну команду «Машинобудівник» до перемоги в кубку УРСР, а команду «Система-Борекс» вивівши у першу національну лігу.
Всі, хто працював поруч із Віктором Степановичем або близько знали його, були просто вражені невичерпною працездатністю цієї людини, його винятковою скромністю, загостреним відчуттям дружби і обов'язку, а найбільше – безмежною, фанатичною відданістю футболові.
 Навіть будучи тяжко хворим, практичне перебуваючи на смертному одрі, великий тренер цікавився справами бородянського і великого футболу, щиро співпереживав своїм друзям, які мали невирішені проблеми. На бородянському стадіоні проводилися цікаві футбольні турніри під назвою «Віктор Жилін збирає друзів».
16 жовтня, у дощову осінню погоду, Віктор Степанович востаннє зібрав своїх друзів, які провели його в останній путь на Байкове кладовище. Серед них були багаторічний соратник Віктора Степановича, президент Всеукраїнської футбольної асоціації студентів Віталій Пилипенко, генеральний директор «Борексу» Сергій Сергеєв, голова обласної федерації футболу Олександр Тютюн, його перший заступник, заслужений журналіст України Валерій Валерко, автор книги про Віктора Жиліна Артур Валерко, начальник відділу фізкультури і спорту РДА Петро Саханда, заступник голови Бородянської райдержадміністрації Сергій Колосовський, а також багато інших футбольних людей і тих, хто просто любив Степановича.
Земля вам пухом, Великий Тренере, ім’я якого, безперечно, залишиться записаним золотими літерами у скрижалях футбольної історії.
Любов ІВАНЧЕНКО, http://borfoot.hiblogger.net/
|
Мій профіль
